На підставі історичного матеріалу висвітлено окремі аспекти впливу європейської культури на розвиток сучасної архітектури і містобудування Ізраїлю.

На основе исторического материала освещены отдельные аспекты влияния европейской культуры на развитие современной архитектуры и градостроительства Израиля.

Рассмотрены основные периоды исторического развития архитектуры Израиля до Нового времени (1917 - 1946 гг.). Приведены памятники архитектуры, в которых нашли отражение культурные, религиозные традиции народов, населявших страну.

На основе исторических данных исследована архитектура Израиля конца ХІХ - начала ХХ вв. Отмечены характерные особенности творчества мастеров и стилевого направления архитектуры данного периода.

Проаналізовано наслідки однополюсного ендопротезування у разі злоякісних пухлин кісток колінного суглоба у 32-х хворих. В 10-ти випадках мав місце рецидив пухлини, у 2-х - гнійний артрит, в 1-го - некроз шкірних лоскутів. З приводу цих ускладнень 9-м пацієнтам виконано ампутацію кінцівки, 2-м - видалення вузлів пухлини, гнійний процес купірували дренуванням і внутрішньокістковим введенням антибіотиків. Хворим похилого віку необхідно подовжувати тривалість антикоагулянтної терапії до 2-х тижнів для запобігання тромбоемболії легеневої артерії.

Висвітлено історичні аспекти впливів європейської архітектури на містобудування й архітектуру Палестини. За результатами дослідження з'ясовано, що в архітектурі Сходу зберігається прагнення до гармонії з природою, пристосування до ритму та законів природи. Виявлено, що вплив європейської цивілізації у стародавні періоди зумовив збагачення архітектури Палестини еліністичною та римською культурою, архітектурою та містобудівельно-планувальними ідеями. У період з кінця XIX до середини XX ст. європейський вплив мав відображення у будівництві поселень, плануванні міст Тель-Авів і Хайфа, за проведення яких були застосовані всесвітньо відомі та прогресивні функціонально-композиційні схеми: місто - сад, лінійне місто з різними забудовами - суворо живописною, прямокутною. Зодчі Палестини та Європи зробили значний внесок у формування нової структури. За результатами дослідження показано, що розвиток цього процесу можна подати у історико-об'єктивному, територіально-містобудівному й особистістно-суб'єктивному аспектах.

На підставі клінічних, рентгенологічних, електрофізіологічних і морфологічних досліджень визначено характер і ступінь активності пухлинного процесу у випадку ураження проксимального відділу великогомілкової кістки та розроблено ортопедичну тактику лікування хворих з даною патологією. Встановлено, що шляхом спеціальної передопераційної підготовки можна розширити показання щодо проведення органозберігальних операцій кінцівки. Доведено протизапальну та цитотоксичну дію внутрішньокісткового регіонарного введення цитостатиків у разі злоякісного характеру пухлинних уражень проксимального відділу великогомілкової кіски. Розроблено способи аутопластики кісткового дефекту та однополюсного ендопротезування уражень проксимального відділу великогомілкової кістки у разі наявності злоякісних і граничних пухлин. Відзначено, що запропоновані способи аутопластики дозволяють зберегти колінний суглоб і його функцію та поліпшити якість життя хворих.